Новітні форми організації освітнього процесу в сучасних соціокультурному простору

Категория: Статьи на других языках | Автор: джез | Опубликовано: 29.11.2010

В час непомірного зростання інформаційного потоку розширення сфер функціонування особистісно-направленої школи становлення особливої значущості набуває необхідність формування нових форм організації в освітньому процесі, тобто це є одним із засобів пізнання світу.
У молодому віці закладається фундамент культури й спілкування, розвиваються комунікативні здібності, пізнавальна активність, креативне мислення. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває проблема особистісно-направленого навчання.
Інтеграція музичної творчості з різними видами діяльності молоді (гра на музичних інструментах, співи, хореографія, спілкування з природою, художньою працею) дає можливість організувати оволодіння різним інтелектом, глибоко індивідуалізувати пізнання, досягти значних зрушень у розвитку молоді.
Методологічними засадами дослідження вітчизняних педагогів і методистів про закономірність особистісно-направленої школи стали праці Вульфсон Б., Гузєєв В., Зязюн І.
Проблему оволодіння різним інтелектом розглянув зарубіжний психолог Гарднер Г.Г.
Питання формування окремих сторін духовної культури молоді знайшли своє відображення в працях сучасних дослідників Мусского І., Очкурова О., Щербака Г., Иовлева Т.
Аналіз наукової літератури свідчить, що проблема формування нових форм освітнього процесу на уроках особистісно-направленої школи досліджена недостатньо, що значно обмежує можливості формування такої школи.
Розробки нових форм освітнього процесу будуть більш ефективними за умов:
- раціонального використання адекватних методів, прийомів і засобів;
- відповідної організації навчально-освітнього процесу шляхом забезпечення й побудови системи особистісно-направленої школи;
- реалізації міжпредметних зв’язків, урахування можливостей навчального матеріалу;
- цілеспрямованого використання засобів мистецтва, які сприяють розвитку образності думки, мислення чуттєвими образами та уявленнями, що реалізуються в нових формах освітнього процесу;
- формування естетичного бачення особистісно-направленої школи;
- урахування специфіки нових форм освітнього процесу, простору розвитку в різних країнах.
Відповідно до визначеної мети нашої роботи планується розв’язати
такі основні завдання6
- опрацювати й систематизувати психолого-педагогічну й науково-методичну літературу про методологічні та теоретичні основи формування нових форм освітнього процесу молоді;
- обґрунтувати сутність та структуру нових форм організації в умовах особистісно-направленої школи;
- з’ясувати сутність, психологію, принцип організації особистісно-направленої школи;
- визначити види інтелектуальних завдань, спрямованих на формування особистісно-направленої школи та методику їх застосування.

Дослідження ґрунтувалося на основних положеннях Закону України
«Про освіту», Державної національної програми Освіта / «Україна ХХІ століття»: про внесення змін і доповнень до закону України.
Наукова новизна дослідження полягає у створенні нової науково -обгрунтованої методики формування особистісно-направленої школи як складової частини духовної культури особистості.
Практична значущість роботи полягає в розробці й упровадженні комплексу уроків особистісно-направленої школи із формування нових методів освітнього процесу системи інтелектуальних завдань.
В останні десятиріччя перед Україною стоїть питання формування такої системи освіти, котра відповідала би задачам нової держави, оскільки рівень освіти та культури громадян набуває вирішального значення для національного та соціального майбутнього нашої держави.
Це питання формує не тільки майбутню соціальну еліту та ще й багато чисельний прошарок робітників розумової праці у різних сферах економіки, культури та управління.
Викладачам необхідно надавати молоді таку освіту, котра буде сприяти розвитку їх інтелектуального потенціалу.
Відповідно з цим ми звернулись
до західного психолога Говарда Г.Г. (американський психолог – один із найбільш визначних спеціалістів в області дослідження інтелекту, спрямовує всі свої зусилля на дослідження можливостей теорії множинного інтелекту в системі освіти).
Його задачею було виявлення людського пізнання . Педагогічні школи почали досліджувати грандіозну тему: природа та активізація людських можливостей. Це дослідження приймало різні форми: розглядалися перспективи розвитку інтелекту, була прийнята схема як розробити нові механізмі оцінювання, відбувалась співпраця зі школами та культурними закладами. Гарднер Г.Г. стверджує, що інтелект – це не тільки знання, котрі були отримані внаслідок навчання, він підтверджує існування різних компонентів пізнання, доводячи, що люди володіють різними когнітивними здібностями.
Таким чином, інтелект (згідно з Гарднером Г.Г.) – це здібність вирішувати проблеми або створювати продукти, які володіють цінністю у певній або декількох культурах. У зв’язку з цим, він вводить поняття особисто-направленої школи, котра приймає це багатокомпонентне бачення інтелекту.
Використовуючи дану аналітичну структуру в якості місця відправки Говард Гарднер дає визначення лексичним членам школи обдарованості.
Інтелект є продуктом, перш за все, генетичної спадковості людини та його психологічних особливостей.
Талановитість – це знак ранніх біопсихологічних можливостей у будь-якій сфері культури. Людина талановита, якщо вона подає надії у будь-якій сфері. Термін «обдарованість» можна застосовувати до людини, яка має незвичайно ранній розвиток. Майстерність здобувається з досвідом роботи у визначеній сфері й до цього часу людина набуває навички вже на високому рівні.
Креативність – це характеристика тих продуктів, які вважаються новими у визначеній сфері та приймаються соціальним оточення. Геніальністю наділені люди, які не тільки мають досвід та креативність, але й здобувають універсальні або кваліфікаційні знання. Головна різниця геніальної особистості полягає в тому, що вона має здібності бачити глибше та далі від усіх, відбирати з величезної кількості фактів та явищ найважливіше. Геніальні особистості мали великий вплив на долю світу та людства. Велика кількість визначних людей вважає, що своїми відкриттями та досягненнями вони зобов’язані, перш за все працелюбству та відмінній поведінці.
Він наголошує на сім видів, встановленого ним інтелекту;
1. Лінгвістичний інтелект, який найбільш повноцінно виявляється у поетів.
2. Логіко-математичний інтелект забезпечує високі показники.
3. Просторовий інтелект здатний створювати розумову модель світу та оперувати нею. Моряки, інженери, хірурги, скульптори та художники володіють високо розвиненим просторовим інтелектом.
4. Музичний інтелект. В.А.Моцарт володів ним у високому ступені.
5. Тілесно-кінестатичний інтелект – це здатність вирішувати проблеми або створювати продукти за допомогою тіла або його частки. Танцюристи, атлети, пілоти виявляють високо розвинений тілесно-кінестатичний інтелект.
6. Міжособистісний інтелект – здатність розуміти інших людей та успішно співпрацювати з ними. Успішні торговці, політики, вчителі, релігійні лідери певно мають високий рівень міжособистісного інтелекту.
7. Внутрішньо-особистісний інтелект, пов'язаний з високим рівнем само розумінням.
Практично всі педагоги визнають нездатність, як кажуть «заводської»
моделі освіти, де всі студенти навчаються по одній програмі, єдиним методом, котрий пригноблює ініціативу учнів та викладачів. Форми оцінювання повинні бути замінені більш вільними. Г. Гарднер відзначає, що нова форма оцінювання повинна відповідати наступним вимогам: вона повинна виявляти всі види інтелекту, технологія оцінювання повинна бути доречною для певного віку, кожне оцінювання повинно супроводжуватись рекомендованими видами діяльності для дитини з означеними інтелектуальними профілями.
На відміну від педагогів, політичні та громадські лідери віддають перевагу швидкому вирішенню проблеми освіти. Наприклад, вручення грошових премій, встановлення більш високих стандартів, добровільне та обов’язкове проведення державних іспитів для всіх студентів. Проте вони не впевнені у ефективності даних рішень.
Г.Гарднер прийшов до висновку, що в країні, де оцінювання рухає навчанням, необхідно розробити методику та інструменти, котрі будуть враховувати всі види інтелекту.
Г.Гарднер переконаний, що навчальна програма повинна опиратися на навички, знання та поняття, котрим віддається пріоритет у даній країні в даний період часу. Необхідно адаптувати ці програми до стилів навчання та здібностей молоді. Множинний інтелект кожного учня повинні стимулюватися кожного дня. Таким чином кожен учень особистісно-направленої школи регулярно приймає участь у різних видах діяльності 3 інформатики, музики та хореографії, окрім виконання основної навчальної програми. Щоденно кожен учень є присутнім на навчальних заняттях, де він працює зі своїми ровесниками та кваліфікованими педагогами з метою оволодіння навичками, цікавими для нього. Таким чином молодь має можливість спостерігати за продуктивною роботою спеціаліста з досвідом.
Найефективнішим засобом розвитку видів мислення дитини в особистісно-направленій школі є написання проектів.
Основні принципи проекту:
- навички практичного інтелекту найбільш ефективно розвиваються у контексті означеного предмету або змісту;
- поняття, що спричиняють певні труднощі для учнів, повинні бути проаналізовані та пояснені у процесі роботи над завданнями;
- поняття засвоюються учнями найбільш ефективно, коли вони направлені до визначеної мети;
- учні оволодівають знаннями скоріше, якщо вони відповідають їх можливостям та інтересам;
- учні здобувають користь від концентрації не тільки за результатами, але й у процесі його досягнення;
- самоконтроль накладає на учня відповідальність за навчання.
Раніше весь тягар навчання, наприклад у Америці, лежав на плечах
навчальних закладів. Однак, сьогодні підростаючі когнітивні вимоги навчання, поважні суспільні проблеми та необхідність підтримки молоді потребують участі у навчальному процесі всього суспільства та різних інститутів.
У школах США на заняттях молодь грає під музику, співає пісні та молитви, проводить ритмічні вправи.
Поширено ведеться музично-просвітницька робота на радіо. Систематично відбуваються симфонічні концерти для молоді. Перед концертами проводиться розмноження проектів, пояснювальних текстів та контрольних вправ до творів, що виконуються. Про час передач т а програмах знайомлять всі школи. Звертає увагу обладнання класів музики та винахідливість педагогів у розробці наочних посібників. Наприклад, широко використовуються на уроках магнітні дошки, на які накладаються металеві ноти та знаки. Велике значення надається вихованню почуття ритму молоді: перед тим як виконати вправу або пісню, учням пропонується проговорити ритмічний малюнок на визначені склади або з назвами нот. У процесі музичних занять широко застосовуються різні музичні інструменти: малий барабан, трикутник, музична коробочка тощо. Великий досвід у музичному вихованні молоді має велике значення й у інших країнах світу.
Суперечливі явища у музичному вихованні за кордоном виявляються перш за все у відсутності стабільності єдиних навчальних планів та програм у музично-педагогічній підготовці. Як у США так і в інших країнах немає єдиних навчальних планів та програм. Вони складаються директоратами шкіл та завідуючими відділеннями з урахуванням навчальних планів.
Музичній освіті надають великої уваги у школах гуманітарного напрямку, як кажуть «граматичних школах». Рівень у музичних школах дуже різний, у методиці музичного виховання немає єдності.
Значне місце у шкільних заняттях займає «електронна музика». Використання технічних засобів дуже приваблює молодь. Багато педагогів вбачають шляхи творчого розвитку молоді у процесі вільного використання техніки на уроках музики. Молодь відібрала в якості предмета для спеціального вивчення музику, отримує індивідуальні уроки по фортепіано або іншому музичному інструменті та зі співів.
Американська освіта переживає свій переломний момент. С постерігається значний тиск з боку «уніфікованої школи», однак існує така вірогідність переходу на індивідуально-направлену с систему освіти.
В Англії, наприклад, школи мали право самостійно створювати свої навчальні плани та програми, котрі значною мірою відрізняються один від одного, що викликало критичне ставлення з боку різних груп суспільства країни.
Проте закон освіти передбачає обов’язкове встановлення національного стандарту загальної освіти. Комісія з перегляду змісту основних шкільних дисциплін розробила нові дисципліни з навчальних програм, які зараз входять до проекту роботи шкіл. Так само, як і США вони передбачають посилення на вивчення обов’язкових дисциплін природно-математичних та гуманітарних умов.
У Франції спеціалісти вважають, що зміст шкільної освіти повинен бути розділений на обов’язкову частину, складову суму знань, необхідних кожній людині та додаткову частину, котра буде дозволяти враховувати індивідуальні здібності молоді.
Інтенсифіковане навчання музиці у Гельсінкі, навчання у спеціальних музичних класах розпочалось достатньо давно, на початку 60-х років минулого століття. Широка мережа музичних навчальних закладів виховує виключно сприймаючу публіку. Таким чином, багато фінських сімей мають безпосереднє відношення до музики: хтось з них грає на будь-якому інструменті, або, наприклад, співає у хорі.
В Японії шкільне навчання є дуже одноманітним, відсутня необхідна гнучкість, недостатній облік індивідуальних можливостей учнів, необхідна велика увага у змісті навчання.
Спираючись на вітчизняні стандарти програми де принципи та методи спрямовані на те, щоб молодь зацікавилась та зосередилась на музиці, зрозуміла та засвоїла головний зміст вивчених творів
Найважливіші з них:
1. Метод «забігання наперед» та «повернення» до вже пройденого матеріалу. У педагогіці цей метод прийнято називати методом перспективи та ретроспективи. Перспектива пов’язана з задачами передбачення, а ретроспектива – вміння бачити минуле, що раніше зустрічалось, в нових умовах вміти використовувати та оцінювати його у нових ситуаціях. При цьому виникають три позитивні моменти:
- по-перше, вивчення нової теми на вже знайомому матеріалі стає найбільш легким;
- по-друге, при такому повторенні вивчення матеріалу піднімається на високий рівень – на рівень більшої складності, більшої змістовності;
- по-третє, при такому сполученні нової теми зі знайомим матеріалом підкреслюється єдність та безперервність процесу оволодіння музичною культурою.
2. Метод узагальнення. Сутність його полягає у тому, що кожен новий висновок повинен спиратись на попередній досвід, який дає можливість привести до узагальнення накопичених вражень. Метод містить в собі два компоненти:
- перший – підготовчий етап, попереднє накопичення музичного досвіду, музичних вражень. Він може бути різним у часі та залежати від ступеню складності задач, які вчитель ставить перед собою.
- другий – власне спілкування, об’єднане у свідомості учнів у різних прикладах з позиції їх тотожності, єдності. Підвести учнів до спілкування необхідно так, щоб вони його зробили самі.
3. Для створення на заняттях творчої емоційної атмосфери використовуються деякі прийомі, які допомагають з’єднати організованість та емоційність. Важливий прийом - це формування навичок, уважно та зосереджено ставитись до музики, котра звучить. Для цього необхідно створити у класі «атмосферу концертного залу».
4. Елемент уроку – гра (особливо на початковому етапі). Створення ігрової ситуації служить метою – зволікати, але не розвивати. Урок повинен бути емоційним. Вчитель зобов’язаний постійно відчувати емоційний контакт з учнями. Форма спілкування вчителя з молоддю схожа на форму бесіди, міркування, роздуми, суперечки, під час яких створюються необхідні для навчальної мети висновки, узагальнення, формулюються потрібні навички та вміння тощо.
Існують програми, які передбачають визначену послідовність
головних форм роботи з молоддю:
- прослуховування музичного матеріалу: пісень, уривків або невеличких музичних творів повністю тощо;
- вивчення пісень, окремих уривків музичних творів у ансамблі з викладачем;
- виконання (хорове), інструментальне в ансамблі з викладачем (ритмічні рухи під музику).
Кожна з цих форм роботи може виконуватись по-різному, залежно
від того музичного матеріалу, котрий викладач використовує; за мету, яку він ставить перед собою, підбираючи той чи інший музичний матеріал.
Таким чином, принцип_______ та методологічна основа, на якій будується нова програма, але важливо відмітити: все що з’являється у навчальному матеріалі програми спирається на попередній музичний та життєвий досвід учнів, котрі поступово збагачуючись, дозволяють проштовхувати їх далі, розширювати та закріплювати отримані музичні враження.
Всі методи та методичні прийоми знаходяться у тісному взаємозв’язку . Тематичні програми дозволяють чітко визначити їх функцію, структуру та постійний стійкий характер дій. Досвід роботи а програмою показав, що використання цих методів допомагає вчителю послідовно наблизитись до головної мети занять музикою – формування музичної культури молоді як важливої та невід’ємної частини всієї їх духовної культури.
Репертуар - як основний характер музичного виховання – найважливіше питання життя. У гарно підібраному репертуарі найбільш повно підлягає єдність виховання та навчання, єдність процесу оволодіння знаннями, навичками та вміння, а також систематичного ціленаправленого впливу на духовний розвиток особистості. У цьому й проявляється головне значення репертуару.
Але якби добре не був підібраним репертуар, все ж головним залишається його засвоєння, творча робота над ним. Шляхи розучування творів можуть бути різними. Головний з них – єдність художніх та технічних прийомів. Головна умова успішної репетиційної роботи – сполучення самої серйозної трудової дисципліни з невимушеною творчою атмосферою. Для того щоб створити таку атмосферу, викладач повинен підготувати її попередньо; поглибленої самостійної роботи. Все у цій підготовці важливо для майбутньої успішності репетиційної роботи з молоддю: від детального розбору твору до відомостей про життя та творчість авторів творів - композитора та поета. Доступ до Інтернету дозволяє вирішити декілька важливих задач. По-перше викладач отримує можливість знання з найновіших джерел. По-друге, вони набувають навичок самостійного планування та організації особистісного навчального процесу. Самостійна робота дозволяє максимально використовувати сильні сторони індивідуальності завдяки самостійному вибору часу та засобів роботи.

Висновки:
1. Молодь навчається , а школа організує. Це відбувається в аудиторії та розглядається як складова частина з регулюванням варіацій, де викладач є керівником підсистеми, а молодь керуючим об’єктом.
2. Принцип «різномаїття» потребує щоб викладання було не нижче різномаїття класу. Тобто, викладач може водночас керувати класом, враховуючи індивідуальні, психологічні, навчальні особливості, але учнів повинно бути не більше 9-11 чоловік. Отже, для забезпечення стабільності та ефективності освітнього процесу кількість учнів у будь-якому класі повинна не перебільшувати 9-11 учнів.
З причин економічного характеру забезпечити таке навчання ще довго буде
неможливим.
Необхідно просто не помічати різномаїття. Це призводить до того, що викладач працює на «середнього» учня до адміністративного контролю та до особистісно направленого підходу, тобто індивідуального.
Однак індивідуального, особистісно направленого підходу як не було, так і немає, оскільки теперішній індивідуальний підхід визначає побудову для кожного учня особистісної траекторії просування за матеріалом, відповідаючи його можливостям, потребам та психологічним особливостям.
Існують різні засоби руху у навчальному матеріалі і, якщо діапазон руху вчителя обмежений, то в учня виникають ті ж самі рамки й не розвивається його особистісний потенціал [3, 105].
ЛІТЕРАТУРА

1. Вульфсон Б.П. Сравнительная педагогика/ Б.П.Вульфсон. – Москва-Воронеж, 1996 . – 256с.
2. Гарднер Г.Г. Множественный интеллект. Теория и практика /Г.Г.Гарднер. - New York, 1993. – 22 c.
3. Гузеев В.И. Методы и организационные формы обучения / В.И.Гузеев. – М.: 2001. - с
4. Мусский И.А. Сто великих мыслителей / И.А.Мусский. – М.: Вече, 2002. – 688 с.
5. Очкурова О.Г., Щербак Г.Т., Човлева Т.И. 50 гениев, которые изменили мир / О.Г.Очкурова, Г.Т.Щербак, Т.И.Човлева. – Харьков, Фалил, ждз. – 510 с.
6. Халабузарь П.В., Пасов В.И., Добровольская Н.И. Методика музыкального воспитания. – М.: Музыка, 1990. – 174 с.
7. Зязюн И.А. Основы педагогического мастертсва / И.А.Зязюн. – Киев. Главное издательство объединения «Вища школа», 1987. – 206 с.
автор:Чеча А.А. викладач кафедри співів и диригування ЛНУ ім. Т.Г.Шевченка

Комментарии

К этой статье пока нет комментариев. Станьте первым! У нас гости не могут комментировать статьи. Пожалуйста авторизуйтесь или зарегистрируйтесь, чтобы прокомментировать.

Свежие комментарии

Нормальная тема.

Читать

Талантливый человек талантлив во всём! Будь как Паша! А ещё ты можешь ...

Можно выбрать.

Ой, шутник.

https://priornews.ru/zastrojshhik-iz-hmao-sravnil-ufas-s-prestupnoj-gr...