Оперна творчість Дж.Верді

Категория: Статьи на других языках | Автор: ichopyk | Опубликовано: 21.08.2013

Протягом 50-ти років Джузеппе Верді домінував у світі італійської опери. Його перша велика опера - "Набукко" - зробила його національним діячем (була представлена ??в Ла Скала в Мілані в 1842 році). У тому ж місці в 1893 році, своїм останнім шедевром (опера «Фальстаф») Верді підтверджує свій талант і силу, з якою будуть рахуватися навіть композитори на два покоління молодші. До цього моменту Верді - представник не тільки італійської опери, але і практично самої Італії.
Коли він створює свою першу оперу ("Оберто", 1839 рік), вмирає Белліні, а Россіні перестає працювати в жанрі опери. Його головні конкуренти - Саверіо Меркаданте і Джованні Пачіні.
Вже на ранньому етапі творчості музика Верді має якості, здатні справити враження на аудиторію. Головна привабливість його ранніх опер полягає в їх чистій безпосередності.
У наступні десятиліття, Верді розвиває і удосконалює кожен аспект своєї творчості, і в кінцевому підсумку набуває тонкості, витонченості, а також величі у вираженні музичної драми. Звичайно, цікаво буде згадати ефектні моменти, такі наприклад, як шість віолончельних соло у вступі до арії Пророка Захарія (опера "Набукко"). Тим не менш, більш зрілий Верді був досить критичним до своїх ранніх робіт. Наприклад, коли він переглядав свою ранню оперу "Макбет" (1847 рік) для Паризької постановки в 1865 році, він писав - «є уривки, які відверто слабкі і, що ще гірше, присутній брак характеру", замінивши їх більш зосередженим матеріалом.
Верді ніколи не соромився популярності своєї музики. "Коли ви йдете в Індії, або подорожуєте по Африці, ви почуєте" Трубадур "", писав він в 1862 році, з невеликим перебільшенням (хоча протягом шести років після першої постановки в 1853 році, прем'єри опери були проведені на шести континентах). Він також вважав, що справжня міра вартості його робіт була не в критичній реакції на прем'єрі, а касовий збір після шостої постановки.
Верді був людиною складного характеру, здатним, з одного боку на великі акти щедрості, а з іншого - на різкість, яка, часом, шокує. В кінці свого життя, він стверджував, що найбільше з його призначень в тому, щоб будувати будинки для престарілих - які він заснував в Мілані для літніх оперних виконавців, незаслужено забутих. Йому також належала лікарня в Вілланові, недалеко від його місця народження. Його талант зробив його багатим чоловіком а численні акти благодійності демонстрували його доброту.
Тим не менш, він часто сварився з людьми, відомо що після дуже сильних розбіжностей зі своїми батьками (причина яких до цих пір залишається невідомою) він відмовився від них.
Що стосується релігії, то хоча Верді написав Реквієм - один з найбільш відомих релігійних творів 19-го століття, сам він вважав себе атеїстом.
Верді почав своє життя в якості суб'єкта герцогства Парма в Італії, що в значній мірі була у складі Австро-Угорської імперії. І він, і його музика були зобов'язані Рісорджіменто, який перетворив розрізнені держави, що входили до складу півострова в єдину націю. Верді сам служив заступником у першому італійському парламенті протягом чотирьох років з 1861 року.
У той час як патріотизм був головним мотиватором творчості Верді, як і у більшості його сучасників, але на відміну від Вагнера, він не поглинув його, не надав їй расистського характеру. Він, однак, попереджає італійську культуру про небезпеку, вважаючи, що вона втрачає свої основні властивості, будучи під впливом іноземної - і, зокрема - німецької техніки. Побоюючись впливу Вагнера як художника, він запропонував свої власні спростування теорій Вагнера і методи у відродженні італійського ліризму на прикладі опер "Отелло" (1887 рік) і "Фальстаф" (1893 рік).
Усім, кого цікавить класична музика, раджу відвідати музичний сайт для дітей "Музична абетка".